Перша сторінка

Хто на сайті

Зараз на сайті 0 користувачів і 13 гостей.

Контакт-центр суду 0-800-501-492

Рішення по справі № 640/6032/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2019 року                                                    № 640/6032/19

          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді  Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом

Хобор Романи Богданівни

до  

Громадської ради доброчесності

про

скасування рішення та висновку

                                                                встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Хобор Романа Богданівна з позовом до Громадської ради доброчесності, в якому просила:

- визнати протиправними дії Громадської ради доброчесності щодо збирання, використання та зберігання у висновках Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Романи Богданівни критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених Громадською радою доброчесності 27.01.2019 та 08.02.2019, інформації, яка стосується Темник Надії Стефанівни;

- визнати протиправним та скасувати висновок про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Романи Богданівни критеріям доброчесності та професійної етики (нова реакція з урахуванням пояснень кандидата), який затверджено Громадською радою доброчесності 08.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення Громадської ради доброчесності про відмову Хобор Романі Богданівні у скасуванні висновку про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Романи Богданівни критеріям доброчесності та професійної етики (нова редакція з урахуванням пояснень кандидата), затверджене Громадською радою доброчесності 01.04.2019.

Ухвалою суду від 11.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного  позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо збирання, використання та зберігання у висновках ГРД про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Р.Б. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених Громадською радою доброчесності 27.01.2019 та 08.02.2019 інформації, яка стосується Темник Надії Степанівни. У зв’язку з протиправністю зазначених дій позивач також уважає протиправним висновок Громадської ради доброчесності про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 08.02.2019, а також рішення Громадської ради доброчесності від 01.04.2019 про відмову Хобор Р.Б. скасувати вищевказаний висновок.

Згідно з доводами позивача у відповідача відсутні законодавчо визначені повноваження збирати та поширювати конфіденційну інформацію про особу, тому такі його дії становлять втручання в приватне та сімейне життя позивача, що не допускається статтею 32 Конституції України, статтею 8 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, оскаржуваний висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики є необґрунтованим,  оскільки, ставлячи доброчесність позивача в залежність від вчинення правочинів та змісту угод, укладених її матір’ю стосовно придбання об’єктів нерухомості, відповідач покладає на позивача додатковий тягар доведення її невинуватості, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності. Відповідачем не взято до уваги відсутність особистого інтересу позивача щодо придбання її матір’ю об’єктів нерухомості, оскільки вона понад двадцять років проживає окремо від неї та цією нерухомістю не користується.

До того ж обставини та факти вказуються відповідачем в оскаржуваному висновку без урахування строків давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

За висновком позивача, ураховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що зміни до Конституції стосовно правосуддя набрали чинності 30.09.2016, то відповідач, здійснюючи функцію суду в розумінні статті 6 Конвенції, має право аналізувати факти щодо відповідності позивача критеріям професійної етики та доброчесності лише за період після 30.09.2016.

Також висновок відповідача про заниження її матір’ю вартості придбаних об’єктів нерухомості ґрунтується на припущеннях, а перевірка розміру доходів її матері та відповідності цих доходів її витратам не належить до повноважень відповідача, оскільки належить до повноважень органів Державної фіскальної служби України та Національного агентства з питань запобігання корупції.

До того ж відповідачем порушено Регламент Громадської ради доброчесності, оскільки оскаржувані висновок та рішення направлені на адресу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України електронною поштою, підписані від її імені електронним підписом фізичної особи Кулібаби А.Ю., тоді як ГРД не є юридичною особою, тому не може бути споживачем електронних довірчих послуг відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Докази наявності у фізичної особи Кулібаби А.Ю. повноважень щодо підпису рішень Громадської ради доброчесності електронним підписом відсутні.

Також має місце низка інших порушень Регламенту Громадської ради доброчесності стосовно прийняття оскаржуваних висновку та рішення, які ставлять під сумнів проведення відповідного засідання, на якому вони приймалися.

Стверджуючи, що в розумінні статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод і в світлі практики Європейського суду з прав людини діяльність Громадської ради доброчесності при прийнятті оскаржуваних висновку та рішення стосовно позивача необхідно розцінювати як виконання функції суду, оскільки відповідачем досліджувались певні факти, яким надано юридичну оцінку, позивач вказує, що ці висновок та рішення безпосередньо впливають на її суддівську кар’єру, оскільки наслідком їх прийняття може стати притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, органи та установи для забезпечення добору та оцінювання суддів утворюються лише в системі правосуддя, до яких Громадська рада доброчесності не входить.

Відповідач своїх пояснень стосовно суті спору до суду не надав. Поштове відправлення з копіями ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, направлене на його адресу, повернулося до суду неврученим з відміткою Укрпошти про причини  повернення – «не знайдено адресата».

З урахуванням вимог частини першої статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України про розгляд вищевказаної справи Громадську раду доброчесності повідомлено шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.   

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.09.2016 набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини другої статті 17 якого найвищим судом у системі судоустрою визначено Верховний Суд.

Згідно з нормами Прикінцевих та перехідних положень цього Закону Верховний Суд створюється як новий орган, до якого судді призначатимуться на конкурсній основі.

Судом встановлено, що позивач є суддею.

Вперше на посаду судді Хобор Р.Б. призначена Указом Президента України від 05.08.2005 №1151/2005 «Про призначення суддів», а саме на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 09.09.2010 №2512-VI Хобор Р.Б. обрана на посаду судді цього суду безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 22.12.2011 № 4239-VI обрана на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до Указу Президента України від 28.09.2018 №296/2018 «Про переведення суддів» суддю Львівського апеляційного адміністративного суду Хобор Р.Б. переведено на посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Матеріалами справи підтверджується, що Хобор Р.Б. брала участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду, який був оголошений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 02.08.2018.

Під час участі позивача у згаданому конкурсі до Верховного Суду 16.01.2019 до неї  звернулася Громадська рада доброчесності з пропозицією у дводенний строк надати пояснення щодо:

- місця її проживання у період з 2011 по 2016 роки у період роботи на посаді судді Львівського апеляційного адміністративного суду, оскільки згідно з поданими нею деклараціями за 2013-2016 роки в її власності чи користуванні відсутні об’єкти нерухомості, які знаходяться в межах міста Львова чи наближених до нього населених пунктах;

- мети, з якою 24.12.2015 нею був отриманий кредит у ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» в розмірі 288 757,00 грн.;

-  походження грошових коштів, за які її матір’ю Темник Н.С. придбано квартири №141 та 142 за адресою: пл. Князя Святослава в м. Львові;

- щодо деталей угоди, за якою у 2015 році придбаний автомобіль «Renault Sandero».

У відповідь на це звернення позивач надіслала до Громадської ради доброчесності пояснення від 17.01.2019 щодо:

- місця її проживання у період з 2000 по 24.12.2017 року та відображення цієї інформації у Деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, в тому числі в Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- отримання кредиту в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» в розмірі 288 757,00 грн. та обставин придбання в автосалоні автомобіля «Renault Sandero»;

- квартир, що належать її матері та знаходяться у місті Львові, в тому числі стосовно обставин придбання квартир №141 та 142 за адресою: пл. Князя Святослава в м. Львові.

17.01.2019 Громадською радою доброчесності затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Хобор Р.Б. критеріям доброчесності та професійної етики, обґрунтований тим, що кандидат на посаду судді безпідставно допустила значні розбіжності у відомостях, поданих у майнових деклараціях за різні або ті самі періоди; безпідставно не задекларувала своєчасно своє майно чи члена сім’ї, що є ліквідним активом, дохід, або значно занизила його вартість; кандидат на посаду судді або пов’язана з нею особа отримала майно, легальність походження якого, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви; кандидат на посаду судді умисно або внаслідок вочевидь недбалого ставлення до виконання своїх обов’язків повідомила недостовірні (у тому числі неповні відомості у декларації родинних зв’язків).

Ураховуючи такий висновок, позивач надала до Громадської ради доброчесності   пояснення від 23.01.2019. В частині дати складення цього пояснення помилково зазначено 2018 рік.

Рішенням від 27.01.2019 Громадська рада доброчесності скасувала висновок про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Р.Б. критеріям доброчесності та професійної етики та надання інформації щодо кандидатки від 17.01.2019 та вирішила надати Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію про неї, а саме про те, що кандидат на посаду судді внаслідок вочевидь недбалого ставлення до виконання своїх обов’язків повідомила неповні відомості у декларації родинних зв’язків; не вжила достатніх заходів для з’ясування майнового стану осіб, стосовно яких вона повинна подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, внаслідок чого вказала неправдиву (у тому числі неповну) інформацію.

Додатково повідомлено інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку кандидата, а саме про придбання її матір’ю Темник Н.С. двох квартир у м. Львові у 2014 році, а також про постановлення позивачем як суддею ухвали про залишення без змін постанови Волинського окружного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову журналіста Юрія Горбача щодо надання інформації, яке за висновком відповідного медіа-юриста суперечить законодавству.

Указане рішення надіслане на адресу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України електронною поштою.

Листом від 27.01.2019 Громадська рада доброчесності повідомила Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про те, що лист надісланий цього ж дня раніше, в якому міститься рішення про скасування висновку про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Р.Б. критеріям доброчесності та професійної етики та надання інформації щодо кандидатки, надіслано помилково та висловила прохання не брати його до уваги, як такий, що виготовлений передчасно, внаслідок помилкового підрахунку голосів до закінчення голосування. Водночас Вищій кваліфікаційній комісії суддів надано висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Р.Б. критеріям доброчесності та професійної етики у новій реакції з урахуванням її пояснень, затверджений 27.01.2019.

В указаному висновку від 27.01.2019, поміж іншого, вказувалося про наявність інформації щодо придбання матір’ю позивачки Темник Н.С. квартир №141 та № 142 по вул. Князя Святослава, 5 в м. Львові, щодо вартості яких відповідно 65 508,00 грн. та 41 473,00 грн. у ГРД виникли сумніви. Також у відповідача виникла потреба у додаткових поясненнях Хобор Р.Б. щодо походження у її матері коштів для купівлі зазначених квартир.

30.01.2019 позивач повторно звернулася до Громадської ради доброчесності з клопотанням про скасування висновку від 27.01.2019 та надала пояснення стосовно викладених в ньому обставин.

08.02.2019 Громадська рада доброчесності затвердила новий висновок про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Р.Б. критеріям доброчесності та професійної етики, який обґрунтовується тим, що суддя (кандидат на посаду судді) переконливо не пояснила джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ (його, членів сім’ї чи близьких осіб) і/або легальних доходів, що на думку розсудливого спостерігача, викликає сумніви щодо достатності підстав для набуття такого майна, здійснення таких витрат, отримання благ.

У відповідь на висновок Громадської ради доброчесності від 08.02.2019 позивач вчергове надала свої пояснення щодо придбання її матір’ю згаданих квартир, просила скасувати цей висновок.

Рішенням від 01.04.2019 Громадська рада доброчесності відмовила Хобор Р.Б. у скасуванні висновку про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики з огляду на те, що надані нею фотокопії додатку №2 до договору доручення від 26.12.2012, а також договору від 27.12.2012 про розірвання договору доручення викликають сумніви в їх справжності та правильності, оскільки:

- підписи повіреного на документах суттєво відрізняються;

- у договорі доручення від 26.12.2012 відсутня згадка про додаток №2, у якому говориться про перелік послуг повіреного;

- Р.Б.Хобор не подала додаток до договору доручення і договір про розірвання договору доручення під час конкурсу і не згадувала про них на співбесіді.

За висновком Громадської ради доброчесності наявність цих документів не спростовує недостатності задекларованих матір’ю кандидата коштів для здійснення платежів повіреному в розмірі, зазначеному в договорі доручення.

Не погоджуючись із діями Громадської ради доброчесності щодо збирання, використання та зберігання стосовно неї інформації, зокрема, в частині, яка стосується її матері Темник Н.С., а також з висновком від 08.02.2019 про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Р.Б. критеріям доброчесності та професійної етики та з рішенням Громадської ради доброчесності від 01.04.2019 про відмову скасувати цей висновок, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних дій, висновку та рішення Громадської ради доброчесності, суд виходить із такого.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», іншими нормативно-правовими актами (тут і далі по тексту відповідні нормативно-правові акти застосовуються в редакції,  чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Громадська рада доброчесності (далі також – ГРД) утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Громадська рада доброчесності, зокрема: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє (частина шоста статті 87 Закону).

Статус і функції ГРД детально викладені в Регламенті ГРД, схваленого рішенням ГРД від 23.11.2016 № 1/2016 (далі скорочено – Регламент або Регламент ГРД) (адреса посилання: https://grd.gov.ua/data/files/docs/%D0%A0%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%BC%...).

Так, відповідно до частини першої статті 2 Регламенту ГРД завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом, є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі. З цією метою Рада сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.

Позиція щодо сприяння ГРД роботі ВККС України, про що акцентується у статті 87 Закону, викладена у Висновку Ради Європи щодо Регламенту Громадської ради доброчесності від 10.04.2017 (адреса посилання: https://vkksu.gov.ua/userfiles/doc/perelik-dokumentiv/visnovok_grd.pdf), згідно з яким ГРД створена як громадський орган, який сприяє роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка, відповідно, є основною інституцією, що здійснює перевірку інформації та надання остаточних висновків під час оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді. Оскільки ГРД бере участь у процесі індивідуального оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді, її робота має ставити за мету вдосконалення суддівського корпусу, забезпечуючи його якомога вищу професійність. Згідно з європейськими стандартами, оцінювання суддів має здійснюватися в інтересах громадськості в цілому. Повноваження та сфера компетенції ГРД регулюються як Законом, так і Регламентом. Правова основа статусу й повноважень ГРД визначені статтею 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Завдання ГРД детально описані в статті 87 Закону і пов’язані зі сприянням Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Це основне положення, що регламентує повноваження ГРД. Регламент ГРД є продовженням положень Закону і відповідно до пункту 1 статті 2 Регламенту головним завданням ГРД є сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям. Як справедливо зазначено в Регламенті, ГРД лише сприяє роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в питаннях кваліфікаційного оцінювання суддів, але ГРД не може виносити остаточного рішення щодо доброчесності або професійної етики окремого судді.

Отже, виходячи з викладених у Висновку Ради Європи правових позицій, положень статті 87 Закону та статті 2 Регламенту на ГРД покладено функцію щодо участі у проведенні кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, яка (функція) забезпечується шляхом сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді.

За сферою правового регулювання Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, тобто містить норми саме публічного права.

У статті 88 цього Закону вказано, що у разі, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Отже, затвердження Громадською радою доброчесності щодо позивача негативного висновку та рішення відповідача про відмову в скасуванні цього висновку створило для Хобор Р.Б. негативні наслідки у вигляді суттєвого ускладнення процедури подальшої участі у конкурсі до Верховного Суду.

Частиною четвертою статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівське досьє, серед іншого, має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності).

З наведеного вбачається, що відповідач бере участь у процесі формування суддівського корпусу і його рішення безпосередньо впливають на суддівську кар'єру та з цією метою наділений відповідними владними повноваженнями.

Таким чином, діяльність відповідача відповідає ознакам владної управлінської діяльності.

Відсутність у Громадської ради доброчесності статусу юридичної особи не є перешкодою для її участі в адміністративному процесі як відповідача, що випливає з приписів частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, вирішення даного спору за участі відповідача – Громадської ради доброчесності належить до юрисдикції адміністративного суду.

Стосовно суті спору суд зауважує про таке.

Відповідно до частини шостої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Громадська рада доброчесності, поміж іншого, збирає, перевіряє та аналізує інформацією щодо судді (кандидата на посаду судді), надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата посаду судді), має право створити інформацій портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності   судді.

У Регламенті Громадської ради доброчесності також зазначається, що остання сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про нього або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям (частина друга статті 3); колегія Ради організовує збір, перевірку та аналіз інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) членами Ради, які входять до колегії (пункт 3 статті 12); за результатами аналізу та (або) перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та (або) доброчесності, якщо визнає достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку (пункт 1 частини першої статті 19).

Закон України «Про інформацію» визначає, зокрема, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини першої статті 11 цього ж Закону інформацією про фізичну особу (персональні дані) – є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про інформацію» передбачено, що основними принципами інформаційних відносин, серед іншого, є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання і захисту інформації; захищеність від втручання в особисте та сімейне життя особи тощо.

Вимоги щодо достовірності інформації містяться також в Регламенті Громадської ради доброчесності (пункт 1 частини першої статті 19).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Зазначений Закон визначає як публічну відображену та задокументовану будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформацію, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1).

Відповідно до частини другої статті 1 цього ж Закону публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Як убачається з матеріалів справи, наявна в суддівському досьє інформація, в тому числі висновки та рішення Громадської ради доброчесності, доступні для використання та можуть бути враховані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України при виконанні своїх обов'язків, зокрема, при здійсненні оцінювання судді, а також іншими особами у випадках, передбачених Законом.

Виходячи з положень статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наведених вище норм Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», Регламенту Громадської ради доброчесності, суд вважає, що реалізація відповідачем визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів» мети діяльності, а саме - сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання, - може відбуватися шляхом збору, оцінки та використання інформації щодо особи судді/кандидата на посаду судді з дотриманням вимог щодо достовірності такої інформації, її повноти та за умови об'єктивної оцінки отриманих відомостей.

Так, у статті 20 Регламенту Громадської ради доброчесності зафіксовано, що член Ради, отримавши завдання щодо збору, перевірки та аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді), або з власної ініціативи проводить збір такої інформації.

З метою збору інформації про суддю (кандидата на посаду судді) член Ради: 1) організовує пошук інформації на інформаційному порталі Ради, в інших джерелах в Інтернеті; 2) організовує пошук інформації у кореспонденції Ради; 3) організовує пошук інформації у відкритих державних реєстрах; 4) здійснює інші дії відповідно до рекомендованого алгоритму збору, перевірки та аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді), а також додаткові дії, які вважає необхідними.

Згідно зі статтею 21 Регламенту Громадської ради доброчесності перевірка інформації про суддю (кандидата на посаду судді) проводиться з метою оцінки її достовірності. З метою перевірки інформації про суддю (кандидата на посаду судді) член Ради, зокрема: 1) з'ясовує і оцінює надійність джерела інформації; 2) порівнює інформацію з різних джерел; 3) робить необхідні запити на доступ до публічної інформації; 4) звертається за консультаціями до осіб, які можуть надати експертну допомогу; 5) звертається за додатковою інформацією до очевидців; 6) здійснює інші дії відповідно до рекомендованого алгоритму збору, перевірки та аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді), а також інші дії, які вважає необхідними.

Аналіз інформації про суддю (кандидата на посаду судді) проводиться з метою визначення релевантності інформації для цілей кваліфікаційного оцінювання та підготовки проекту рішення або висновку Ради щодо судді (кандидата на посаду судді).

Під час аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді) член Ради, зокрема: 1) оцінює інформацію під кутом зору критеріїв доброчесності та професійної етики; 2) відкидає інформацію, яка є вочевидь недостовірною, або якщо її джерела не викликають довіру; 3) визначає зміст проекту рішення або висновку.

Положеннями частини першої статті 19 Регламенту Громадської ради доброчесності визначено, що за результатами аналізу та (або) перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та (або) доброчесності, якщо визнає, зокрема: 1) достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку; або 2) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.

У висновку наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до висновку (частини 2 статті 19 Регламенту Громадської ради доброчесності).

Наведене вище свідчить про наявність у відповідача повноважень щодо збирання, використання та зберігання, в тому числі у висновках Громадської ради доброчесності,  інформації про суддю (кандидата на посаду судді).

З матеріалів справи вбачається, неодноразово складаючи висновки про  невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Хобор Р.Б., відповідач, окрім інформації про позивача, також збирав інформацію й стосовно її матері - Темник Н.С.

Також матеріалами справи підтверджується, що при зборі інформації стосовно Темник Н.С. відповідач користувався відкритими джерелами інформації, а саме її електронними деклараціями про доходи за 2016 та 2017, розміщеними в Єдиному державному реєстрі декларацій на сайті НАЗК, оскільки остання обіймає посаду начальника юридичного відділу виконавчого комітету Стрийської міської ради, а тому є публічною особою.

Відтак, за загальним правилом відповідно до приписів законів України «Про інформацію» та «Доступ до публічної інформації» ГРД має право вільно збирати інформацію про публічну особу, яка є у відкритому доступі.

Разом з тим з наведених вище законодавчих приписів не вбачається наявності у ГРД  повноважень збирати інформацію про членів сім’ї судді та її родичів з метою відображення у висновку про відповідність/невідповідність судді/кандидата на посаді судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

З огляду на викладене та доводи позивача, які не спростовані відповідачем про те, що Хобор Р.Б. понад двадцять років проживає окремо від матері, суд погоджується з доводами позивача про протиправність дій відповідача щодо збирання, використання та зберігання ним у висновках Громадської ради доброчесності від 27.01.2019 та 08.02.2019 про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Р.Б. критеріям доброчесності та професійної етики інформації, яка  стосується її матері Темник Н.С.

За таких обставин вимога позивача про визнання протиправними вищевказаних дій Громадської ради доброчесності є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

          Також суд частково погоджується з доводами позивача про протиправність висновку про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Романи Богданівни критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадською радою доброчесності 08.02.2019, та про протиправність рішення Громадської ради доброчесності про відмову скасувати вказаний висновок, затверджене 01.04.2019, з наступних підстав.

Згідно з висновком про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Р.Б. критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим Громадською радою 08.02.2019, відповідач, проаналізувавши інформацію про суддю Восьмого апеляційного адміністративного суду Хобор Р.Б. виявив дані, які дають підстави для висновку про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики з огляду на те, що суддя/кандидат на посаду судді не пояснила переконливо джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ (його, членів сім’ї чи близьких осіб) і/або легальні доходи, що  на думку розсудливого спостерігача викликає сумніви щодо достатності для набуття такого майна, здійснення таких витрат, отримання благ (підпункт 4.9 п.4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаді судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим рішенням Громадської ради доброчесності від 11.01.2019).

Відповідно до протоколу електронного голосування, який є невід’ємною складовою висновку від 08.02.2019, Громадська рада доброчесності затвердила цей висновок 14-ма голосами з 20 голосів членів Ради. У голосуванні взяли участь 14 членів: Валько В., Воробйов Є., Куйбіда Р., Кулібаба А., Марчук А., Маселко Р., Моторевська Є., Соколенко Н., Смалюк Р., Стригун Д., Сухоставець Р., Шепель Т., Сачук А., Середа М.

Так, зокрема, у висновку вказується на те, що «Аналізуючи досьє, стало відомо, що матір’ю кандидата є Темник Надія Стефанівна, яка є начальницею юридичного відділу виконавчого комітету Стрийської міської ради.

На сайті Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, виявлено декларації Темник Надії Стефанівни за 2016 та 2017 роки.

У громадської ради доброчесності виникли сумніви щодо вартості придбаних матір’ю кандидата двох квартир у  м. Львові, а саме:

- вид об’єкта: Квартира Дата набуття права: 21.08.2014 Загальна площа (кв.м): 64,6 Населений пункт: Львів/Львівська область/Україна/вказана вартість 65 508,00 грн.;

- вид об’єкта: Квартира Дата набуття права: 21.08.2014 Загальна площа (кв.м): 41,6 Населений пункт: Львів/Львівська область/Україна/ вказана вартість 41 473,00 грн.

Щодо них кандидатка пояснила: 26.12.2012 матір уклала два договори про участь у Фонді фінансування будівництва виду А №11/28/053 та №11/28/054 (додано раніше).

Вказане також підтверджується довідками №11/11/053 та №11/11/054 (додано раніше) та свідоцтвом №1 та №2 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А.

Відповідно до вищевказаних документів вартість квартири №141 по пл. Князя Святослава, 5 в м. Львові становила 65 508,00 грн., які необхідно було сплатити наступним чином: перший внесок 55 000,00 грн. та другий внесок 10 508,00 грн., а вартість квартири №142 по пл. Князя Святослава, 5 в м. Львові  - 41 473,00 грн., які необхідно сплатити наступним чином: перший внесок 25 500,00 грн., другий внесок – 15 973,00 грн.

Зазначена вартість обумовлена тим, що участь в інвестуванні будівництва розпочиналась задовго до початку будівництва будинку тим, що вказане будівництво є нерухомістю «економ класу», а також тим, що будівництво завершувалось на стадії нульового циклу оздоблення квартир.

Терміни здачі об’єкта неодноразово порушувались і 21.08.2014 матір отримала свідоцтва про право власності серії САМ №077667 та серії САМ №077668 на квартири №141 та 3142 по пл. Князя Святослава, 5 в м. Львові (додано раніше).

Площі квартир, а також те, що вказані квартири є суміжними підтверджується відповідними технічними паспортами (додано раніше).

Після оформлення права власності в будинку тривалий часу не було здійснено запуск газу, води та електрики, у зв’язку з чим він був не придатним до проживання.

Згодом, так як квартири були здані на стадії нульового циклу оздоблення квартир, матір розпочала ремонтні роботи.

Також кандидаткою було надано договір доручення, за яким її матір уклала договір про виплату коштів повіреному за надання ним послуг, передбачених договором, в розмірі 343 432,00 грн., дані послуги за квартиру 64,5 кв.м та 228 363,00 грн. за квартиру 41,6 кв.м.

Предметом даного договору було укладення повіреним від імені довірителя (матері кандидатки) договору про участь у ФФБ (Фонді фінансового будівництва будинку) Ф, представляти інтереси довірителя у відносинах з управителем. Щодо вказаного кандидатка пояснила наступне.

Як зазначено в п.1.1 цих договорів повірений зобов’язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні юридичні дії: укласти від імені довірителя договір про участь у ФФБ з управителем, за що повірений має право на плату в розмірі, встановленому п.2.2 кожного з договорів.

У зв’язку з тим, що договори про участь у ФФБ матір укладала особисто, а не через повіреного, що підтверджується документами, які Хобор Р.Б. надавала раніше, договори доручення від 26.12.2012 щодо квартир №141 та №142 по пл. Князя Святослава, 5 в м. Львові не були реалізовані. Відповідно, гроші в сумі 571 795,00 грн. матір нікому не передавала.

В суму 571 795,00 грн. входила вартість квартири з ремонтом «під ключ», підвалів, паркомісця, оплата послуг повіреного, встановлення охорони та інших послуг, однак, після підписання цей договір виконаний не був, повірений на користь чи від імені матері жодних дій не вчиняв та жодних коштів, відповідно не отримував.

Однак, Громадській раді доброчесності видався сумнівним той факт, що даний договір існував та був підписаний, що є підставою для припущення, що на придбання вище вказаних квартир були витрачені значно більші кошти, ніж це зазначено в декларації Темник Н.С., а саме близько 670 000,00 грн..

З наведеного вбачається, що фактично у відповідача виникли сумніви щодо дійсної вартості квартир, придбаних матір’ю позивача.

Також у згаданому висновку Громадська рада доброчесності додатково надала Вищій кваліфікаційній комісії України інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку кандидатки, а саме: «За інформацією сайту ГО «Інститут масової інформації кандидатка у складі колегії суддів постановила ухвалу, якою залишила без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову журналіста Юрія Горбача щодо надання інформації про відвідування головою ради Ігорем Палицею свого робочого місця та про його перебування у відпустках, відрядженнях і на лікарняних з часу обрання на посаду. У своєму рішенні колегія суддів зазначила, що запитувана інформація не є публічною в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Як зазначає медіа-юрист Людмила Опришко, таке рішення суду суперечить нормам національного та міжнародного законодавства у сфері доступу до інформації».

Позовна заява не містить доводів позивача про протиправність оскаржуваного висновку ГРД в частині, яка стосується додаткового надання відповідачем інформації Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, яка не стала підставою для висновку, але потребує пояснень, про прийняття нею у складі колегії суддів рішення у справі за позовом  журналіста Юрія Горбача, тому в цій частині судом не досліджується правомірність прийняття відповідачем зазначеного висновку.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного висновку ГРД від 08.02.2019 в частині, що стосується придбання матір’ю позивача зазначених вище квартир, суд, насамперед, уважає за доцільне зазначити про його протиправність з огляду на викладений вище висновок суду про протиправність дій відповідача щодо збирання, використання та зберігання у висновку  Громадської ради доброчесності від 08.02.2019 інформації, яка стосується її матері Темник Н.С., і яка (інформація) стала підставою для цього висновку.

Крім того, оскільки підставою для прийняття відповідачем згаданого висновку стала інформація про майновий стан її матері, а не безпосередньо про позивача, суд зазначає  наступне.

Відповідно до статті 18 Кодексу суддівської етики, суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї.

Дане положення Кодексу суддівської етики знаходить своє відображення також в п. 4.7 Бангалорських принципів діяльності судді, за яким суддя повинен бути поінформованим про власні економічні інтереси як приватної особи або опікуна/піклувальника і докладати розумних зусиль для того, щоб бути поінформованим про економічні інтереси членів своєї сім’ї.

З наведених положень Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів діяльності судді випливає необхідність встановлення одночасно як обставин поінформованості судді про власні економічні інтереси, так і про вжиття суддею розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї.

Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 року № 1 (http://www.vru.gov.ua/legislative_acts/20) тлумачить  статтю 18 Кодексу суддівської етики наступним чином.

«…Важливість цієї норми полягає у тому, що обізнаність про майнові інтереси - як власні, так і членів сім'ї, є одним із шляхів запобігання виникнення конфлікту інтересів (визначення поняття «конфлікт інтересів» - див. коментар до статті 2 Кодексу), наявність якого, у свою чергу, може стати підґрунтям для розвитку корупції. Невиконання суддею вимог статті 18 може потягнути за собою виникнення суперечності між особистими майновими інтересами судді або членів його сім'ї та його службовими повноваженнями, що зрештою може негативно вплинути на об'єктивність або неупередженість судді при вирішенні ним справ і несе у собі загрозу авторитету судової влади в цілому».

Ця норма кореспондує з окремими положеннями, закладеними у Бангалорських принципах поведінки суддів, якими визначається, що суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та має приймати розумні заходи з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини (пункт 4.7). У принципах також надається визначення понять «члени родини судді» - дружина (чоловік), син, дочка, пасинок та будь-який інший близький родич чи особа, що проживає в домі у судді чи працює у нього за наймом; «дружина (чоловік) судді» - сімейний партнер чи будь-яка інша особа, що перебуває у тісних особистих стосунках з суддею (пункт 4.9).

Коментована стаття охоплює більш широке коло питань, торкаючись питань змісту поведінки (обов'язків) як самого судді, так і його поведінки стосовно поінформованості (вимоги несумісності) не тільки щодо майнових інтересів членів своєї сім'ї, але й можливих наслідків впливу таких інтересів на останнього, зокрема: «пов'язані особи» у контрольованих операціях у механізмі трансфертного ціноутворення (визначення частки спільної власності майна подружжя), реалізація права участі у приватизації державного майна, публічної звітності з огляду на правдивість (достовірність, чесність) декларування доходів і витрат з урахуванням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки суддя зобов'язаний, подавати щорічно для оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади декларацію про майновий стан. Положення коментованої статті визначають певні різновиди інтересів: власні (особисті) майнові інтереси судді та майнові інтереси членів сім'ї, що можуть бути предметом декларування та/або основою конфлікту інтересів. У контексті цієї статті обізнаність означає поінформованість про предмет, володіння інформацією про що-небудь. Майновий інтерес - це інтерес щодо збереження або збільшення обсягу, якості нерухомого та рухомого майна особи чи близьких їй осіб. Поняття «члени сім'ї» визначено у статті 1 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з цією нормою члени сім'ї - це особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Суддя згідно з положеннями цієї статті має вживати розумних заходів з метою дізнатись про майнові інтереси членів своєї сім'ї. Термін «розумність» означає, що людина керується розумом, виконує певні дії з розумом. Обізнаність судді бути поінформованим про матеріальні інтереси тісно пов'язана з його законодавчо закріпленим податковим і антикорупційним обов'язком задекларувати в декларації відомості про доходи, наявне майно та зобов'язання фінансового характеру як своє, так і членів сім'ї, які спільно проживають з суддею, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки, враховуючи тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів), а також повідомити про відкриті рахунки у фінансових установах - нерезидентах.

Отже, критерії поведінки судді у сфері його майнових інтересів чітко регламентовані, встановлено межі та мету обізнаності про майновий стан його родичів. Метою такої обізнаності є недопущення виникнення суперечності між особистими майновими інтересами судді або членів його сім’ї та його службовими повноваженнями.

У зверненні до Громадської ради доброчесності від 11.02.2019 про скасування висновку від 08.02.2019 Хобор Р.Б. надала відповідачу пояснення про те, що з 16.11.1995, тобто понад 23 роки, спільно з матір’ю не проживає, спільного господарства не веде, спільним побутом не пов’язана. Мати є повнолітньою, дієздатною особою, тому вправі вступати в будь-які правовідносини. Відтак, позивач позбавлена права впливати на діяльність матері та контролювати її. Будь-які суперечності між особистими майновими інтересами її матері та службовими повноваженнями позивача відсутні. Особистий інтерес позивача до придбаних матір’ю квартир відсутній, до того ж позивач ще раніше повідомляла відповідач про те, що указаними квартирами з часу їх придбання користуються її матір та з 2018 року сім’я брата позивача, що підтверджується електронною декларацією матері.

Також в указаному зверненні Хобор Р.Б. зазначила, що відповідачем не проаналізовано зміст договорів доручення від 26.12.2012 щодо квартир №114 та 142 по вул. Князя Святослава, 5  в м. Львові, про які йдеться в оскаржуваному висновку, з яких випливає неможливість їх виконання, оскільки їх сторони: матір позивача Темник Н.С. та повірений не досягли домовленості щодо істотних умов цих договорів. Крім того, повірений за цими угодами жодних дій не вчиняв, а тому згідно з цими договорами кошти в сумі 571 795,00 грн. Темник Н.С. йому не сплачувала. Також у зв’язку з придбанням згаданих квартир витрати в сумі 670 000,00 грн., як припускає відповідач, Темник Н.С. не здійснювала.

На зазначені обставини позивач також вказує у позовній заяві, стверджуючи про необґрунтованість висновку відповідача щодо придбання її матір’ю вищевказаних квартир за ціною значно вищою, ніж є насправді.

Суд приймає до уваги доводи позивача про необґрунтованість оскаржуваного висновку відповідача щодо придбання Темник Н.С. квартир за значно вищою ціною, ніж зазначено в її декларації, оскільки такий висновок ГРД належними та допустимими доказами не підтверджено та ґрунтується виключно на її припущеннях.

Крім того, згідно з висновком Головного управління ДФС у Львівській області від 22.09.2015 №7477/10/13 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень Темник Н.С., яка працює на посаді начальника юридичного відділу виконавчого комітету Стрийської міської ради, та підтвердних документів встановлено, що Темник Н.С. у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік (у 2014 році вона набула право власності на квартири №114 та 142 по вул. Князя Святослава, 5 в м. Львові) вказала достовірні відомості  щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) нею за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права). У висновку Головного управління ДФС у Львівській області від 22.09.2015 №7477/10/13 також відображено, що вартість майна (майнових прав) Темник Н.С., вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого (набутих) Темник Н.С. за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані Темник Н.С. із законних джерел.

Крім того, статтею 51 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб'єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім'ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону. Моніторинг способу життя суб'єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб'єктів декларування задекларованим ними майну і доходам. Порядок здійснення моніторингу способу життя суб'єктів декларування визначається Національним агентством. Моніторинг способу життя здійснюється із додержанням законодавства про захист персональних даних та не повинен передбачати надмірного втручання у право на недоторканність особистого і сімейного життя особи. Встановлення невідповідності рівня життя суб'єкта декларування задекларованим ним майну і доходам є підставою для здійснення повної перевірки його декларації. У разі встановлення невідповідності рівня життя Національним агентством надається можливість суб'єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом. У разі виявлення за результатами моніторингу способу життя ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, Національне агентство інформує про них спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.

Таким чином, виключно Національне агентство запобігання корупції наділено на законодавчому рівні повноваженнями щодо контролю та перевірки способу життя суб'єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім'ї майну і одержаним ними доходам, а також встановлення фактів невідповідності рівня життя суб'єкта декларування задекларованим ним майну і доходам. До повноважень інших органів, в тому числі й Громадської ради доброчесності, такі повноваження не належать.

Слід вказати, що теза про необхідність перевіряти та підтверджувати інформацію щодо судді або кандидата на посаду судді якомога ретельніше, викладена у п.п. 3.5 та 3.8 Висновку Ради Європи щодо Регламенту Громадської ради доброчесності від 10.04.2017, згідно з якими  під час проведення оцінювання не можна ігнорувати негативну репутацію судді або кандидата на посаду судді, але її слід перевіряти за об’єктивними критеріями: інформація має бути підтверджена, а висновок не може ґрунтуватися на чутках. Негативна репутація судді або кандидата на посаду судді може згадуватися в остаточному висновку, але, за відсутності конкретних доказів, вона не може становити собою аргумент для висновку ГРД. Навіть у разі публікацій у ЗМІ інформацію слід перевіряти та підтверджувати якомога ретельніше. Наприклад, у разі підозри в корупції компетентний орган може ініціювати детальнішу перевірку декларації про майновий стан (а також доходів і витрат), або ж слід звернутися до прокуратури, причому висновок ГРД має ґрунтуватися на результатах такої перевірки. Під час такого оцінювання як ГРД, так і Вищій кваліфікаційній комісії суддів України слід бути вельми обачливими, перевіряючи будь-яку інформацію, що вони оприлюднюють, а в процесі перевірки обов’язково забезпечувати для судді можливість надавати пояснення, додаткові відомості та роз’яснення. Негативний висновок завжди має базуватися лише на перевіреній інформації, особливо в разі, коли висновок ГРД оприлюднюватиметься.

З урахуванням вищенаведених обставин справи та нормативних приписів, суд зазначає, що лише належно обґрунтовані висновки (із чітким викладенням фактів і доказів, а також оцінкою доказів ретельним віднесенням факту до відповідної категорії) дають основу для висновку про недоброчесність. Належно обґрунтовані висновки мають містити мінімальні складові (правову підставу, встановлені факти, оцінку доказів, віднесення факту до відповідної категорії, тощо) та слугують основою для правильного та справедливого вирішення. Окрім того, лише належно викладені рішення можуть бути основою для формування практики визнання поведінки недоброчесною та такою, що порушує етику судді.

Водночас, ГРД під час складання своїх рішень, не повинна перебирати на себе компетенцію інших органів влади в частині встановлення фактів, що згідно норм чинного законодавства України прямо не належать до компетенції ГРД, а віднесені до компетенції інших органів держави, зокрема, наводити висновки щодо достатності підстав вважати встановленими відповідні обставини, у разі відсутності рішення такого компетентного органу, прийнятого у визначеному чинним законодавством України порядку.

Як встановлено судом, оскаржуваний висновок ГРД в частині придбання матір’ю позивача квартир за ціною, значно вищою, ніж вказана нею в декларації, ґрунтується виключно на припущеннях відповідача, не підтверджених відповідними доказами, а отже є необґрунтованим, а тому в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню судом.

Оскільки в іншій частині висновок ГРД від 08.02.2019 позивачем не оскаржується, то суд вимога позивача про визнання протиправним і скасування цього висновку підлягає задоволенню частково, а саме в частині, яка стосується  придбання її матір’ю вищевказаних квартир за ціною, вищою, ніж зазначено нею в декларації.

Не погоджуючись із висновком про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Р.Ю. критеріям доброчесності та професійної етики, позивач звернулася до ГРД та просила скасувати цей висновок. За результатами розгляду її звернення від 02.03.2019 про скасування згаданого висновку Громадська рада доброчесності прийняла рішення, затверджене 01.04.2019, яким відмовила Хобор Р.Б. у скасуванні висновку.

Відповідно до протоколу електронного голосування, який є невід’ємною складовою цього рішення, згадане рішення затверджене 13 голосами з 20 голосів членів Ради. У голосуванні взяли участь 13 членів: Багрій І., Валько В., Воробйов Є., Жернаков М., Куйбіда Р., Кулібаба А., Мелких Е., Маселко Р., Иоторевська Є., Стигун Д., Соколенко Н., Шепель Т., Остапенко Д.

Доцільно зауважити, що вимога позивача про визнання протиправним і скасування рішення Громадської ради доброчесності від 01.04.2019 про відмову в скасуванні висновку про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Б.Р. критеріям  доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадською радою доброчесності 08.02.2019, є похідною від її позовної вимоги про визнання протиправним і скасування    цього висновку. Відтак, ураховуючи, часткове задоволення судом вимоги позивача про визнання протиправним і скасування указаного висновку в частині, яка стосується придбання її матір’ю квартир №141 та №142 по пл. Князя Святослава, 5 в м. Львові за ціною вищою, ніж зазначено нею в декларації, вимога позивача про визнання протиправним і скасування рішення Громадської ради доброчесності від 01.04.2019 також підлягає частковому задоволенню судом, а саме в частині, яка стосується відмови скасувати висновок від 08.02.2019 в частині щодо придбання її матір’ю квартир №141 та №142 по пл. Князя Святослава, 5 в м. Львові за ціною вищою, ніж зазначено нею в декларації.

Встановлені судом обставини суд уважає достатніми для часткового визнання протиправними та скасування висновку Громадського ради доброчесності від 08.02.2019 та  рішення Громадської ради  доброчесності від 01.04.2019, прийнятих щодо Хобор Р.Б.

При цьому судом застосовується позиція Європейського суду з прав людини,  сформована в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», відповідно до якої та згідно з усталеною практикою названого Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція Європейського суду з прав людини також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено в постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.

У задоволенні решти позовних вимог суду вважає за можливе відмовити з огляду на відсутність:

- встановлених судом порушень відповідачем Регламенту Громадської ради доброчесності при прийнятті оскаржуваних висновку та рішення ГРД;

- встановлених судом доказів порушення Громадською радою доброчесності її прав та інтересів у зв’язку з наданням Вищій кваліфікаційній комісії суддів України в оскаржуваному висновку від 08.02.2019 інформації про  її участь у складі колегії суддів під час перегляду судового рішення у справі за позовом журналіста Юрія Горбача, яка (інформація) не стала підставою для прийняття цього висновку, та у зв’язку з відмовою відповідача в рішенні від 01.04.2019 скасувати висновок Громадської ради доброчесності від 08.02.2019 в частині, яка стосується надання Вищій кваліфікаційній комісії України  згаданої інформації.

Отже, позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                                                В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Хобор Романи Богданівни до Громадської ради доброчесності задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Громадської ради доброчесності щодо збирання, використання та зберігання нею у висновках Громадської ради доброчесності від 27.01.2019 та 08.02.2019 про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Романи Богданівни критеріям доброчесності та професійної етики інформації, яка стосується її матері Темник Надії Стефанівни.

Визнати протиправним і скасувати висновок про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Романи Богданівни критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 08.02.2019,  в частині, яка стосується  придбання її матір’ю Темник Надією Стефанівною квартир №141 та №142 по пл.  Князя Святослава, 5 в м. Львові за ціною вищою, ніж зазначено нею в декларації.

Визнати протиправним і скасувати рішення Громадської ради доброчесності про відмову Хобор Романі Богданівні у скасуванні висновку про невідповідність кандидатки на посаду судді Верховного Суду Хобор Романи Богданівни критеріям доброчесності та професійної етики від 08.02.2019, затверджене Громадською радою доброчесності 01.04.2019, в частині відмови скасувати висновок від 08.02.2019 в частині, що стосується придбання її матір’ю квартир №141 та №142 по пл. Князя Святослава, 5 в м. Львові за ціною вищою, ніж зазначено нею в декларації.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Присудити до стягнення на користь Хобор Романи Богданівни (79018, м. Львів, вул. Стороженка 6/1, р.н.о.к.п.п. 2876918747) за рахунок асигнувань Громадської ради доброчесності (м. Київ. вул. Генерала Шаповала 9) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1536,80 грн.

          Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 – 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя                                                                                                Т.І. Шейко

Контактна інформація суду

Окружний адміністративний суд

міста Києва

01051, м. Київ,

вул. Петра Болбочана, 8, корп.1

(Керівництво суду, судді, канцелярія,

помічники та секретарі суддів)

03150, м. Київ,

вул. Велика Васильківська, 81а

(Судді, помічники та секретарі суддів)

E-mail: inbox@adm.ki.court.gov.ua

 Телефон для довідок:

    +38 (044) 591-55-64

Контакти для прийому запитів

 відповідно до Закону України

«Про доступ до публічної інформації»

Телефон: +38 (044) 591-55-63

E-mail: info@adm.ki.court.gov.ua

Графік роботи

Пн. - Чт. з 8:00 до 17:00

Пт. з 8:00 до 15:45

Обідня перерва

12-00 до 12-45

Графік прийому громадян

Керівництво Окружного адміністративного суду міста Києва проводить особистий прийом громадян, представників юридичних осіб, об’єднань громадян без статусу юридичної особи за наступним графіком:

 

В.о.  Голови суду

Келеберда Володимир Іванович

Другий і четвертий вівторок місяця з 09.00-11.00 год.


 Заступник Голови суду

Аблов Євгеній Валерійович

Перший і третій понеділок місяця з 14.00-16.00 год.


Керівник апарату суду

Миронюк Дмитро Миколайович

Перший вівторок місяця з 14.00-16.00 год.